Прихожу в хатинку, яку з гордістю називаю дачою. Дом 2а ще стоїть і на тому подяка, що до цієї пори не розвалився. Після роботи в садку присів на лавці та й заслухався. Раніше була можливість послухати квакання жаб, але тепер разом з жабами щебетав соловейко. Він буквально заливався з своїм щебетанням, неначе показував майстер - клас. Знай наших, ще не все щастя, що квакає жаба в травні. Не перевилися ще на Україні настоящі майстри своє справи, жаль тільки не на довго, через три дня прийшов, чекав свого соловейка, гордість садка та й всього району. На жаль не було того чарівного щебету, напевно чарує людей в іншому садку нашої рідної неньки.
